Переволочнянська ЗОШ І-ІІІ ступенів

ЛІЛІЯ

До числа найніжніших квітів належать лілії (лілеї, лелії). Оспівані вони і в народних піснях, і у віршах багатьох поетів, і у легендах. Згадаймо чудовий твір Тараса Шевченка "Лілея", в основі якого пісенне народне джерело:

... Я умерла

Зимою під тином,

А весною процвіла я

Цвітом при долині.

Цвітом білим, як цвіт білим!

Аж гай звеселила.

Рослини ці відомі у різних місцевостях. З сивої давнини дійшли до нас ле­генди, міфи, перекази про ці рослини. Так, наприклад, у одному давньогрецькому міфі розповідається про те, що на цю чудову квітку перетворилась одна з пре­красних юних німф, щоб таким чином врятуватись від загибелі з вини Геракла.

Лілія біла походить з Середземномор'я. Розводять її в садах і квітниках як деко­ративну рослину. З лікувальною метою використовують цибулини, листки і квітки.

У народній медицині рослину використовують як сечогінний і знеболюю­чий засоби. Спиртову настойку цибулин вживають як відхаркувальне при зах­ворюваннях дихальних шляхів, що супроводжуються застоєм великої кількості харкотиння. Спиртову настойку квіток вживають як тонізуючий засіб, нею на­тираються при ревматизмі й радикуліті та змащують рани. Подрібнені цибули­ни прикладають зовнішньо до місць, де йде запальний процес, для зняття за­пального набряку, а відварені в молоці квітки прикладають до наривів.

Воду, перегнану з квітками лілії, використовують з косметичною метою для відбілювання шкіри обличчя.

Щоб видалити ластовиння, використовують мазь, для приготування якої беруть відвар квіток, мед і гірчичне борошно (порівну).

Лілія ланцетолиста, лілія тигрова, лілія красива в Україні вирощуються як декоративні рослини у відкритому ґрунті або як кімнатна культура.

З лікувальною метою використовують квітки і цибулину.

В народній медицині лілія відома як болетамувальна, сечогінна, кровоспин­на й ранозагоювальна рослина. Зварену з молоком цибулину загортають у марлю й прикладають до наривів для прискорення їхнього визрівання. Всередину лег­кий відвар цибулини вживають як сечогінний, тонізуючий, відхаркувальний, мат­ковий болетамувальний і кровоспинний, регулюючий менструації засоби.

Лілія лісова - рідкісна рослина, занесена до Червоної книги України. Куль­тивується як декоративна. Квітки ясно-пурпурові з темно-фіолетовими пля­мами, зібрані у верхівкові рідкі китиці.                       

З лікувальною метою використовують квітки, листки і цибулини як сечогін­ний, болетамувальний і ранозагоювальний засоби та при жовтяниці. Цибулини їстівні. Їх їдять свіжими або печеними, про запас - сушать. Сушені цибулини пе­ремелюють на борошно, з якого готують поживну корисну молочну кашу.

ТЮЛЬПАНИ

Дикі тюльпани ростуть у нас у Криму і в південних степах. Рано навесні степ одразу майже увесь вкривається червоними і жовтими квітками тюль­панів. Але вони швидко і одночасно відцвітають.

Здавна славилась тюльпанами великоквітковими Голландія. Тюльпану присвячені багато картин, віршів, легенд і казок, але найцікаві­шою є справжня історія введення голландцями в культуру цієї прекрасної квітки.

Краса Голландії, я, молодий тюльпан, 

  Фламандець жадібний віддасть за цибулини

    Земель заморських рідкісні перлини—           

     Всю Яву за мій гордий, свіжий стан.

ГІАЦИНТ

Минуло понад сто років після того, як у Голландії з'явились тюльпани. Одного разу діти гралися на березі моря, ліпили з піску пиріжки і бу­дували замки. Аж ось майже біля самих хвиль хтось помітив ніколи не бачену квітку. У неї було таке саме листя, яку тюльпана, тільки все стебло вкрите безліччю квіточок, схожих на маленькі лілії. Квіти чудово пахли. На крики дітей прибігли дорослі і ніяк не могли зрозуміти, звідки могла взятися така дивовижна квітка. Далі на березі знайшли ще кілька про­рослих цибулин цієї рослини. Як вони попали сюди, на піщаний берег? При­гадали, що минулого місяця під час бурі загинув генуезький корабель, улам­ки якого були прибиті до берега. Очевидно, ящики з цибулинами розбилися об узбережні скелі, і кілька цибулин, викинутих на берег, пустили коріння і зацвіли.

Жителі викопали ці рослини і почали розводити їх у своїх садах. Це було 1734 року. Рослини ці звалися гіацинтами, що означає з грецької "квітка дощів". Батьківщина гіацинтів - Балканський півострів.

У Стародавній Греції було сумне сказання, що ця квітка утворилась з кра­пель крові смертельно пораненого на спортивних змаганнях юнака Гіацинта. Славлять її і понині: щоранку, за звичаєм предків. Там гіацинтії, свято весняне, врочисто з любов'ю справляють.