Тоді при нагріванні каблучки було помічено, що з неї виплавилась маленька крапля сріблястого металу. Це дуже здивувало, але так як нагрівання було нетривалим (саме так потрібно нагрівати мідні вироби, вкриті цинком, щоб добути «золотистий» сплав). Питання «Що ж виділилось з мідної каблучки?» Температура плавлення цинку 419⁰С, міді - 1356⁰С, латуні -880-950⁰С (в залежності від складу), і хоч температура в полум’ї сухого пального може сягати 800⁰С, розплавити латунь в ньому неможливо, а шар цинку, що ми добули, не може дати помітну краплю рідкого цинку.
І ось, коли «золотий» прошарок на поверхні каблучки зник від крутіння в руках «ух-ти якої штуковини», ми вирішили використати її для наступних дослідів. Ідея полягала в тому, щоб відновити мідну поверхню старої каблучки реакцією між оксидом міді та спиртом. Якщо мідний виріб прожарити в полум’ї, на його поверхні утворюється оксид чорного кольору – купрум (ІІ) оксид (CuO), який реагує зі спиртом, окиснюючи його до ацетальдегіду. При цьому відновлюється мідь. Цю реакцію завжди проводять з мідною дротинкою. І ось, коли мідна каблучка провела у відкритому полум’ї пару хвилин, з її надр стала просто литися біла рідина, яка, застигаючи, перетворювалась на метал сріблясто-білого кольору.
У сріблясто-білому металі, що витопився з каблучки було олово. Температура плавлення олова (цини) -231,9⁰С, це легкоплавкий метал, який використовують як припій для сплавлення металів.
