3 історії компаса. Компас з'явився у II ст. н.е., коли люди навчилися намагнічувати залізо. Очевидно, це відбулося у Китаї, а у Європі він з'явився лише у ХІІ-ХІІІ ст. Саме цьому періоду відповідають спогади про перші європейські компаси. Наприклад, у 1195 р. англійський вчений Олександр Неккем дає опис мореходної голки. Але це не означає, що компас не використовувався європейцями раніше. Просто вони боялися, що їх звинуватять у чаклунстві, і використання компаса тримали у таємниці.
Як орієнтуватися без компаса. О 13 год. Сонце знаходиться па півдні, о 7 год. ранку — па сході, о 19 год. — па заході. За одну годину Сонце переміщується па 15°.
Якщо Місяць повний, то сторони горизонту визначаються, як за Сонцем. По відношенню до Сонця різниця буде 12 год. Горизонтальний діаметр диска повного Місяця необхідно розділити на 12 частин і визначити, скільки таких частин міститься в його поперечнику в момент спостереження.
Якщо видно праву частину диска (молодий Місяць), то здобуте число частин віднімають від часу спостереження. Якщо видно ліву частину (старий Місяць), то здобуте число частин необхідно додати до часу спостереження.
Одержана сума або різниця і є та година ночі (дня), в якій знаходитиметься Сонце на місці Місяця у момент його спостереження.
Кора поодиноких дерев з півночі буває темнішою, а інколи вона вкрита мохом, особливо біля кореня. Але цією ознакою можна користуватися, якщо вона характерна для кількох дерев.
Мурашники у лісі, як правило, розташовані з південного боку дерева, пенька або куща. Південний бік мурашника пологіший, ніж північний.
Великі пеньки, валуни, камені, скелі з півночі здебільшого вкриті мохом.
На галявинах соснового лісу після дощу стовбури дерев стають темнішими з північного боку.
У жарку суху погоду з південного боку на стовбурах сосен і ялин виділяється смоли більше, ніж з північного.
Північний схил яру, як правило, більш крутий, ніж південний, шаруватий, з осипами, тріщинами, промивинами; рослинність тут рідка, бурувата.
У похмуру і дощову погоду через нерівномірне висихання кори після дощу па стовбурах дерев з півночі утворюється вертикальна темна смуга.
У першій половині літа трава густіша і вища з південного боку, з північного — рідша і нижча. У другій половині літа з півдня трава стає пожухлою, водночас з півночі — ще свіжа.
На кущі суниць найчервоніші ягоди, звичайно, з південного боку.
Взимку і навесні сніг швидше тане на південних схилах горбів і гір та на північних схилах ярів, лощин і ям, у результаті чого на снігу утворюються витягнуті па південь виступи у вигляді зазубрин або шипів.
Навколо поодиноких дерев, стовпів, каменів, пеньків ранньої весни утворюються витягнуті на південь борозенки.
Просіки, які прорубують під час впорядкування лісу, зорієнтовані на сторони горизонту: основні — у напрямку північ-південь, поперечні — на схід-захід. Нумерація просік у лісі ведеться із заходу на схід та з півночі па південь.
У горах на північних схилах, як правило, ростуть хвойні дерева, а на південних — листяні. Південні схили гір часто вкриті трав'яним покровом, а північні — лісисті. Виноград росте на південних схилах.
Відомий орієнтир — Полярна зірка. Проведіть уявну пряму через дві крайні зорі ковша Великої Ведмедиці і відкладіть по ній відрізок, що дорівнює відстані між ними, п'ять разів. Яскрава зірка у кіпці п'ятого відрізка — це Полярна зірка.
В орієнтуванні допоможуть звуки, окремі з яких людина здатна чути па певній відстані: гуркіт вантажного автомобіля — па відстані 1 км, поїзда — за 5-8 км; автомобільні гудки — за 2-3 км; грім — за 5-10 км, кроки по твердому покриттю дороги — за 200-250 м; розмову — за 30-50 м.
• Як визначити віддаленість спостережуваних об'єктів без спеціальних приладів: